Легенева гіпертензія: стан проблеми та аналіз роботи референтного центру (дані першого українського реєстру)

Главни садржај чланка

G. D. Radchenko
I. O. Zhyvylo
Yu. M. Sirenko

Анотація

Мета дослідження – провести аналіз структури пацієнтів, які обстежувалися в спеціалізованому центрі; оцінити виживання хворих із легеневою артеріальною гіпертензією (ЛАГ) та хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією (ХТЕЛГ), які проходили лікування в українському референтному центрі, та визначити предиктори смерті.
Матеріали і методи. Проаналізовано дані 359 хворих з легеневою гіпертензією. Для оцінювання виживання залучено 281 пацієнта (52 (18,5 %) із ХТЕЛГ та 229 (81,5 %) з ЛАГ), які пройшли лікування в центрі легеневої гіпертензії ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М.Д. Стражеска» НАМН України. Легеневу гіпертензію діагностували за даними катетеризації правих відділів серця. Виживання оцінювали за методом побудови кривих Каплана – Мейєра. Термін спостереження становив 51 міс. Предиктори визначали за допомогою бінарної логістичної регресії та Сох-регресійного аналізу.
Результати та обговорення. Виживання в загальній когорті пацієнтів становило 93,3; 86,8 та 81,5 % на етапах 1, 2 та 3 роки відповідно. Найкраще виживання було в пацієнтів з ЛАГ, асоційованою з природженою вадою серця – ПВС (92,7 %), порівняно з ідіопатичною ЛАГ (67,5 %; long rank р=0,002), ЛАГ, асоційованою із захворюваннями сполучної тканини (49,7 %; long rank р=0,001) та ХТЕЛГ (83,2 %; long rank р=0,04). За даними уніваріантного Cox-аналізу, предикторами смерті були: IV функціональний клас за ВООЗ (відношення шансів (ВШ) = 4,94; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 2,12–11,48); наявність асциту (ВШ=4,52; 95 % ДI 2,21–9,24); ЛАГ, асоційована із захворюванням сполучної тканини (ВШ=3,07; 95 % ДI 1,07–8,87); ЛАГ, асоційована із ПВС (ВШ=0,28; 95 % ДI 0,11–0,68); частота скорочень серця на тлі лікування > 105 за 1 хв (ВШ=7,85; 95 % ДI 1,83–33,69); офісний систолічний артеріальний тиск (АТ) < 100 мм рт. ст. (ВШ=2,78; 95 % ДI 1,26–6,1); дистанція у тесті з 6-хвилинною ходьбою на тлі лікування < 340 м (ВШ=3,47; 95 % ДІ 1,01–12,35); рівень NT-proBNP
> 300 пг/мл (ВШ=4,98; 95 % ДI 1,49–16,6); площа правого передсердя > 22 см2 (ВШ=14,2; 95 % ДI 1,92–104,89); площа правого шлуночка в діастолу (ВШ=1,08; 95 % ДI 1,03–1,14); площа правого шлуночка в систолу (ВШ=1,08; 95 % ДI 1,02–1,11); підвищення середнього тиску в правому передсерді на 1 мм рт. ст. (ВШ=1,02; 95 % ДI 1,02–1,19). При багатоваріантному Cox-регресійному аналізі незалежними предикторами смерті були наявність асциту, офісний систолічний АТ < 100 мм рт. ст. та рівень NT-proBNP > 300 пг/мл. ЛАГ, асоційована з ПВС, зменшувала вірогідність смерті.
Висновки. Це перші результати дослідження, проведеного в єдиному українському центрі з діагностики та лікування легеневої гіпертензії. Вони демонструють, що структура хворих з ЛАГ в Україні суттєво відрізняється від такої в центрах інших країн, але показники виживання зіставні. Виявлено достатньо прості показники, які можна оцінити в рутинній практиці, котрі є незалежними предикторами смерті.

Ключові слова

легенева гіпертензія, референтний центр, виживання, предиктори прогнозу

Детаљи чланка