Ефективність та переносимість ранньої комбінованої ліпідознижувальної терапії симвастатином і фенофібратом порівняно із симвастатином у пацієнтів з гострим коронарним синдромом у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу й гіпертригліцеридемією

Главни садржај чланка

O. A. Koval
S. V. Romanenko
P. O. Kaplan
T. V. Pugach

Анотація

Мета роботи – оцінити ефективність та безпечність ранньої комбінованої ліпідознижувальної терапії симвастатином і фенофібратом порівняно із симвастатином у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу й гіпертригліцеридемією (ГТГ), які переносять гострий коронарний синдром (ГКС).
Матеріали і методи. Пацієнти (n=60) із ЦД 2-го типу та ГТГ були рандомізовано розподілені протягом 5–21-ї доби від початку будь-якої форми ГКС для отримання комбінації симвастатину 40 мг і фенофібрату 145 мг щодня, або тільки симвастатину 40 мг щодня протягом 12 міс. Через 3 і 12 міс після рандомізації оцінювали динаміку рівнів загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїнів низької (ХС ЛПНЩ), високої (ХС ЛПВЩ) і невисокої (ХС неЛПВЩ) щільності, тригліцеридів (ТГ), визначали частку пацієнтів, в яких були досягнуті та утримувалися цільові рівні ліпідів відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів 2011 р., зміни рівнів аполіпопротеїнів А1 (аpoA1) і В (аpoB), ліпопротеїну (а) – ЛП(а), відношення ароB/аpoA1. Досліджували рівні глікованого гемоглобіну, сечової кислоти і загальні параметри безпечності лікування (АЛТ/АСТ, креатинін, швидкість клубочкової фільтрації).
Результати та обговорення. Протягом дослідження не виявлено статистично значущої різниці між групами щодо динаміки рівнів ЗХС та ХС ЛПНЩ. Зафіксовано статистично значуще стійке зниження вмісту ХС неЛПВЩ до 2,88 (2,41–3,38) ммоль/л у разі комбінованої терапії (р=0,042) проти очевидної тенденції його збільшення до 3,46 (2,87–4,44) ммоль/л у групі прийому тільки статину через 12 міс лікування зі значущою різницею між групами (р=0,047). Спостерігали постійний значний ступінь зниження рівня ТГ у групі комбінованого лікування, як через 3 міс (р=0,037), так і через 12 міс (р=0,007) зі значною різницею між групами (р=0,035 і р=0,03 відповідно). У групі комбінованої терапії підвищився рівень аpoA1 до 1,45 (1,29–1,62) г/л (р<0,00001 порівняно з початковим), знизилися рівень аpoB до 0,87 (0,71–0,97) г/л (р>0,05) і відношення аpoB/аpoA1 до 0,57 (0,51–0,74) (р=0,0005 порівняно з початковим). У групі монотерапії статином відзначено початкове помірне підвищення рівня аpoA1, який через 3 міс лікування помітно знизився до 1,32 (1,18–1,43) г/л (р=0,02 порівняно з початковими даними), підвищення рівня аpoB до 0,97 (0,77–1,14) г/л разом із відношенням аpoB/аpoА1, що досягло 0,74 (0,56–0,87) з міжгруповою відмінністю відношення аpoB/аpoА1 (р=0,047) наприкінці дослідження. У разі комбінованої терапії рівень ЛП(а) порівняно з початковим знижувався протягом усього дослідження: через 3 міс (р=0,0004) та 12 міс (р=0,005), на відміну від зростання цього показника в групі монотерапії (р>0,05). Комбіноване лікування з фенофібратом привело до значного зниження рівня сечової кислоти через 3 міс (р<0,0001 порівняно з базовим значенням), і цей рівень утримувався весь період дослідження (р=0,002) без будь-яких змін у контрольній групі. Комбінована терапія була пов’язана з невеликим, але значущим (р=0,0006) зниженням функції нирок під час дослідження, чого не спостерігалося в групі статинотерапії, але без припинення лікування та потреби в нефрозамісній терапії.
Висновки. Комбінована терапія симвастатином і фенофібратом у хворих на ЦД 2-го типу із ГТГ, ініційована в ранні терміни після ГКС, протягом одного року є безпечною та ефективною для корекції атерогенної дисліпідемії, нормалізує метаболізм аполіпопротеїнів та знижує рівні ЛП(а) і сечової кислоти на відміну від монотерапії симвастатином.

Ключові слова

атерогенна дисліпідемія, гострий коронарний синдром, цукровий діабет, терапія, фенофібрат, симвастатин

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Детаљи чланка

Посилання

Посилання

Baigent C. et al. 2019 ESC/EAS Guidelines for the management of dyslipidaemias: lipid modification to reduce cardiovascular risk The Task Force for the management of dyslipidaemias of the European Society of Cardiology (ESC) and European Atherosclerosis Society (EAS) // Eur. Heart J.– 2020.– Vol. 41.– P. 111–188. doi: 10.1093/eurheartj/ehz455.

Bittner V., Bertolet M., Barraza R. Felix and the BARI 2D Study Group Comprehensive Cardiovascular Risk Factor Control Improves Survival The BARI 2D Trial // J. Amer. Coll. Cardiol.– 2015.– Vol. 66.– P. 765–773.

Catapano A. et al. 2016 ESC/EAS Guidelines for the Management of Dyslipidaemias The Task Force for the Management of Dyslipidaemias of the European Society of Cardiology (ESC) and European Atherosclerosis Society (EAS). Developed with the special contribution of the

European Assocciation for Cardiovascular Prevention & Rehabilitation (EACPR) // Eur. Heart J.– 2016.– Vol. 37.– P. 2999–3058. doi: 10.1093/eurheartj/ehw272.

Chacón Piñero A., Nogales-Asensio J.M., Martı́nez-Carapeto A. et al. Current Management of Hyperlipidemia in Patients Discharged With a Diagnosis of Acute Coronary Syndrome // Rev. Esp. Cardiol.– 2016.– Vol. 69 (1).– P. 75–85.

Cordero A., Moreno-Arribas J., Bertomeu-Gonzalez V. et al. Low levels of high-density lipoprotein cholesterol are independently associated withacutecoronary heart disease in patients hospitalized for chest pain // Rev. Esp. Cardiol.– 2012.– Vol. 65 (4).– P. 319–325.

Ferrari R. et al.Current practice in identifying and treating cardiovascular risk, with a focus on residual risk associated with atherogenic dyslipidaemia // Eur. Heart J.– 2016.– Vol. 18 (Suppl. C). C2–C12. The Heart of the Matter. doi: 10.1093/eurheartj/suw009.

Gencer B., Kronenberg F., Stroes E.S., Mach F. Lipoprotein(a): therevenant // Eur. Heart J.– 2017.– Vol. 38.– P. 1553–1560. doi:10.1093/eurheartj/ehx033.

Grundy S.M., Arai H., Barter P. et al. An International Atherosclerosis Society position paper: global recommendations for the management of dyslipidemia: executive summary // Atherosclerosis.– 2014.– Vol. 232.– P. 410–413.

Joshi P.H., Martin S.S., Blumenthal R.S. The remnants of residual risk // JACC.– 2015.– Vol. 65, N 21.– P. 2276–2278.

Koh K.K., Quon M.J., Han S.H. et al. Additive beneficial effects of fenofibrate combined with atorvastatin in the treatment of combined hyperlipidemia // J. Am. Coll. Cardiol.– 2005.– Vol. 45.– P. 1649–1653.

Kuroda M., Shinke T., Sakaguchi K. et al. Effect of daily glucose fluctuation on coronary plaque vulnerability in patients pre-treated with lipid-lowering therapy a prospective observational study // J. Am. Coll. Cardiol.– 2015.– Vol. 8.– P. 800–811.

Miller M., Cannon C.P., Murphy S.A. et al. Impact of trigly­­­ceride levels beyond low-density lipoprotein cholesterol after acute coronary syndrome in the PROVE IT-TIMI 22 Trial // J. Am. Coll. Cardiol.– 2008.– Vol. 51.– P. 724–730.

Muhlestein J.B., Heidi T. May, Jensen J.R. et al. The reduction of inflammatory biomarkers by statin, fibrate, and combination therapy among diabetic patients with mixed dyslipidemia The DIACOR (Diabetes and Combined Lipid Therapy Regimen) Study // J. Am. Coll. Cardiol.– 2006.– Vol. 48.– P. 396–401.

Schwartz G.G., Abt M., Bao W. et al. PHDFasting triglyce­­rides predict recurrent ischemic events in patients with acute coronary syndrome treated with statins // J. Am. Coll. Cardiol.– 2015.– Vol. 65.– P. 2267–2275.

Yusuf S., Hawken S., Ounpuu S., on behalf of the INTER­­HEART Study Investigators. Effect of potentially modifiable risk factors associated with myocardial infarction in 52 countries (the INTERHEART study): case-control study // Lancet.– 2004.– Vol. 364.– P. 937–952.

ESC Guidelines for the management of acute myocardial infarction in patients presenting with ST-segment elevation. The Task Force for the management of acute myocardial infarction in patients presenting with ST-segment elevation of the European Society of Cardiology (ESC) // Eur. Heart J.– 2017.– Vol. 00.– P. 1–66. doi: 10.1093/eurheartj/ehx393.