Порівняльний аналіз структурно-функціонального стану серця у хворих із хронічним міокардитом та дилатаційною кардіоміопатією

Анотація

Мета роботи – встановити відмінності показників структурно-функціонального стану серця в пацієнтів із хронічним міокардитом (ХМ) і дилатаційною кардіоміопатією (ДКМП) та дослідити зв’язок цих захворювань з наявністю порушень серцевого ритму.
Матеріали і методи. Обстежено 95 хворих, яких розділили на дві групи: 1-ша – 55 пацієнтів з ХМ, 2-га –
40 пацієнтів з ДКМП. Усі обстежені мали серцеву недостатність ІІ або вище функціонального класу за класифікацією NYHA та знижену фракцію викиду лівого шлуночка (ЛШ). Усім хворим проводили ехокардіографію, спекл-трекінг ехокардіографію, холтерівське моніторування електрокардіограми та магнітно-резонансну томографію (МРТ) серця.
Результати та обговорення. Порівняльний аналіз даних ехокардіографії показав, що хворі на ХМ порівняно з пацієнтами з ДКМП характеризувалися меншими величинами індексів кінцеводіастолічного та кінцевосистолічного об’єму ЛШ (відповідно на 21,7 та 28,6 %; p<0,01) і більшою фракцією викиду ЛШ (на 16,8 %; p<0,05), а при вивченні результатів спекл-трекінг ехокардіографії встановлено, що у хворих на ХМ абсолютні величини поздовжньої, циркулярної і радіальної систолічної деформації ЛШ були відповідно на 25,0; 23,7 та 28,5 % більшими порівняно з аналогічними показниками в пацієнтів з ДКМП (p<0,05–0,01). Отримані дані підтверджено результатами тесту із 6-хвилинною ходьбою: у хворих з ДКМП визначалася нижча толерантність до фізичного навантаження. При проведенні МРТ серця у хворих на ХМ поряд із запальними змінами міокарда (набряк і гіперемія) виявлено і фібротичні зміни, в той час як ДКМП характеризувалася наявністю дифузних фібротичних змін серця. Доведено вплив наявності відстроченого контрастування при проведенні МРТ серця на присутність епізодів нестійкої шлуночкової тахікардії як при ХМ, так і при ДКМП (точний критерій Фішера p=0,019 та p=0,027 відповідно).
Висновки. У хворих з ДКМП виявлено більш значні порушення структурно-функціонального стану серця порівняно з пацієнтами із ХМ, що виявлялося гіршим функціональним класом серцевої недостатності та нижчою толерантністю до фізичного навантаження. Встановлено, що фібротичні зміни міокарда як при ХМ, так і при ДКМП асоціюються з наявністю шлуночкових порушень ритму, зокрема таких потенційно небезпечних, як епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії.