Виявлення вторинних дисліпідемій у осіб з «можливою» сімейною гіперхолестеринемією в українській популяції
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Мета роботи – оптимізувати діагностику сімейної гіперхолестеринемії (СГ) в Україні та визначити поширеність вторинних дисліпідемій серед осіб із «можливою» СГ.
Матеріали і методи. Популяційне дослідження проводилося в два етапи. На І етапі (2009–2013 рр.) із 1000 респондентів у 81 (8,1 %) зареєстровано рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХСЛПНЩ) ≥ 5 ммоль/л. На ІІ етапі (2019 р.) виконано дообстеження респондентів для виявлення вторинної дисліпідемії.
Результати та обговорення. Після дообстеження респондентів з «можливою» СГ на ІІ етапі у 20,4 % виявлено цукровий діабет 2-го типу, у 14,3 % – гіпотиреоз, у 16,3 % – ожиріння ІІ–ІІІ ступеня. У 30,6 % респондентів не виявлено досліджуваної коморбідної патології, а рівень ХСЛПНЩ знизився на тлі модифікації способу життя та статинотерапії. «Можливу» СГ було остаточно верифіковано в 9 пацієнтів з обтяженим анамнезом щодо ранньої ішемічної хвороби в них та/або близьких родичів, а також зі зростанням рівнів загального холестерину та ХСЛПНЩ на ІІ етапі, незважаючи на статинотерапію.
Висновки. Частка респондентів з «можливою» СГ на І етапі, встановленою лише за критеріями ХСЛПНЩ ≥ 5 ммоль/л, дорівнювала 8,1 %. Проте після виявлення вторинних дисліпідемій поширеність верифікованої СГ у міській популяції становила 0,9 %, а в решті випадків (80 %) підвищений рівень ХСЛПНЩ був зумовлений коморбідною патологією. Проведене дослідження доводить необхідність подальшої оптимізації алгоритму діагностики пацієнтів з порушенням ліпідного профілю для верифікації первинних і вторинних гіперхолестеринемій.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ключові слова:
Посилання
Коваленко В.М., Корнацький В.М. Проблеми здоров’я і тривалості життя в сучасних умовах.– К.: СПД ФО «Коломіцин В.Ю», 2017.– 222 c.
Коваленко В.М., Лутай М.І., Сіренко Ю.М. та ін. Серцево-судинні захворювання. Класифікація, стандарти діагностики та лікування.– К.: Моріон, 2019.– 222 с.
Митченко Е.И., Мамедов М.Н., Колесник Т.В., Деев А.Д. Современный профиль факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний в городской популяции Украины // Укр. кардіол. журн.– 2013.– Додаток № 4.– С. 76–83.
Мітченко О.І., Романов В.Ю., Гвоздик М.В. Ранні маркери атеросклерозу та серцево-судинний ризик у жінок із гіпертонічною хворобою на тлі гіпотиреозу // Ендокринологія.– 2017.– Т. 22, № 1.– С 10–17.
Mach F., Baigent C., Catapano A.L. et al. ESC Scientific Document Group, 2019 ESC/EAS Guidelines for the management of dyslipidaemias: lipid modification to reduce cardiovascular risk: The Task Force for the management of dyslipidaemias of the European Society of Cardiology (ESC) and European Atherosclerosis Society (EAS) // Eur. Heart J.– 2020.– Vol. 41 (1).– P. 111–188. doi: 10.1093/eurheartj/ehz455.
Rosenson R.S., Freeman M.W., Gersh B.J., Rind D.M. Secondary сauses of dyslipidemia // UpToDate, Waltham, MA. (Consultado el 4 de octubre de 2015).
Ross D.S. Lipid abnormalities in thyroid disease // Uptodate.– 2020.
Sharifi M., Futema M., Nair D., Steve E. Humphries. Polygenic Hypercholesterolemia and Cardiovascular Disease Risk // Curr. Cardiol. Rep.– 2019.– Vol. 21(6).– P. 43. doi: https://doi.org/10.1007/s11886-019-1130-z.
Stevens C., Freiberger T., Akram A. et al. Overview of the current status of familial hypercholesterolaemia care in over 60 countries – The EAS Familial Hypercholesterolaemia Studies Collaboration (FHSC) // Atherosclerosis.– 2018.– Vol. 277.– P. 234–255. doi: https://doi.org/10.1016/j.atherosclerosis.2018.08.051.
Vodnala D., Rubenfire M., Brook R.D. Secondary causes of dyslipidemia // Amer. J. Cardiol.– 2012.– Vol. 110 (6).– P. 823–825. doi: https://doi.org/10.1016/j.amjcard.2012.04.062.