Особливості зміни показників кумулятивного виживання пацієнтів з гострим коронарним синдромом без стійкої елевації сегмента ST, яким перкутанні коронарні втручання проводили в різні терміни від початку захворювання

Анотація

Мета роботи – оцінити вплив реваскуляризації міокарда, яка була виконана хворим з гострим коронарним синдромом без стійкої елевації сегмента ST у різні терміни від початку симптомів, на ультразвукові показники скорочувальної функції лівого шлуночка та на функціональний клас стенокардії через 12 місяців спостереження.
Матеріали і методи. Пацієнти з гострим інфарктом міокарда без стійкої елевації сегмента ST (NSTEMI), які увійшли в дослідження (n=128), були поділені на групи за часом проведення реваскуляризації (ургентна або планова реваскуляризація), а також за способом реваскуляризації (коронарне стентування або шунтування) на 5 груп, у тому числі групу хворих з NSTEMI, яким стентування не проводили. 1-шу групу (n=28) становили пацієнти, яким були виконані ургентні коронарографія та стентування ad hoc у перші 72 год від початку симптомів. У 2-гу групу (n=61) увійшли пацієнти, яким коронарографію і стентування проводили планово через 72 год і більше до кількох місяців від початку розвитку симптоматики. У 3-тю групу (n=12) увійшли пацієнти, яким у плановому порядку виконували коронарне шунтування. 4-та група (n=27) складалася з пацієнтів, яким після коронарографії реваскуляризацію не проводили («контрольна група»). 5-ту групу (n=101) склали пацієнти вищеозначених груп, яким була проведена будь-яка реваскуляризація.
Результати та обговорення. Ефективність лікування і частота виникнення серйозних кардіоваскулярних подій у пацієнтів з NSTEMI статистично значуще залежить від наявності в стратегії лікування перкутанних і хірургічних методик реваскуляризації. Доповнення процедури реваскуляризації статистично значуще поліпшує прогноз, статистично значуще знижує комбінований показник МАСЕ (major adverse cardiac events, серйозні кардіоваскулярні події) у період спостереження за пацієнтами (до 48 міс) порівняно з групою контролю (p=0,000001). При прямому порівнянні групи ургентного коронарного стентування (протягом 72 год від початку симптомів) пацієнтів з NSTEMI з GRACE Score >140 балів виявлено статистично значущу розбіжність за кількістю серйозних кардіоваскулярних подій за 48  міс спостереження (p<0,05) порівняно з групою контролю GRACE Score > 140.
Висновки. Віддалені результати стентування пацієнтів з NSTEMI з високим ризиком ускладнень (група ургентного стентування) не мали переваг перед результатами лікування стабільних пацієнтів з NSTEMI (група планового стентування) після їх ефективної стабілізації на тлі оптимальної медикаментозної терапії. При порівнянні частоти МАСЕ у цих двох групах перевагу зі слабким ступенем статистичної значущості (p<0,05) було виявлено в групі стабілізованих пацієнтів, що повністю підтверджує стратегію стратифікації хворих з нестабільним коронарним кровоплином на групи ризику ускладнень. Однак ургентні втручання абсолютно показані пацієнтам з високим ризиком ускладнень у перші дні від початку симптомів дестабілізації.