Варіабельність серцевого ритму в пацієнтів після катетерної радіочастотної ізоляції легеневих вен

Анотація

Мета роботи – проаналізувати динаміку варіабельності серцевого ритму (ВСР) у пацієнтів, яким було виконано радіочастотну ізоляцію легеневих вен (ІЛВ) за методикою «висока потужність – коротка тривалість», та визначити її зв’язок із ймовірністю рецидиву аритмії в післяопераційному періоді.
Матеріали і методи. Для проведення дослідження ВСР було проаналізовано 114 пацієнтів із пароксизмальною та персистентною формами фібриляції передсердь (ФП), яким була виконана катетерна абляція задля ІЛВ у ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» за період з травня 2022 року до грудня 2024 року. У дослідження було відібрано 49 пацієнтів, в яких вдалося відстежити віддалені результати щодо рецидиву аритмії.
Результати. Період спостереження за пацієнтами після проведеної абляції задля ІЛВ становив у середньому (19,87±7,56) міс (8–34 міс). Частота рецидиву аритмії протягом цього періоду становила 38 %. У 26,4 % пацієнтів діагностовано персистентну форму ФП. У всі часові точки пацієнти без рецидиву мали вищу середню частоту скорочень серця (ЧСС), що може свідчити про ефективнішу інтраопераційну парасимпатичну денервацію. Найбільша різниця спостерігалася через 2 міс: у пацієнтів без рецидиву (73,44±9,93) за 1 хв, з рецидивом – (62,50±10,45) за 1 хв (p=0,01). Через 1, 6 та 12 міс спостерігалася тенденція до зниження ЧСС у групі пацієнтів з рецидивом аритмії, хоча вона не досягала статистичної значущості (p>0,05). Пацієнти з рецидивом демонстрували значно вищі значення RMSSD, особливо через 2 та 12 міс: відповідно (51,25±68,6) vs (19±11,59) мс (p=0,365); (32,6±22,9) vs (15,43±6,00) мс (p=0,026). На 1-му місяці SDNN був значно вищим у пацієнтів з рецидивом: (77,50±38,78) vs (53,51±20,86) мс (p=0,047). SDNNi також був вищий у пацієнтів з рецидивом: через 1 міс – (44,13±25,31) vs (28,00±11,26) мс (p=0,021); через 2 міс – (55,0±38,4) vs (26,67±4,23) мс (p=0,002). У пізніші терміни (6–12 міс) відмінності згладжувалися і статистичної значущості не було виявлено. pNN50 – ще один маркер парасимпатичної активності. Значущі відмінності pNN50 виявлені через 12 міс: у пацієнтів з рецидивом – (8,95±9,92) мс; у пацієнтів без рецидиву – (1,78±1,78) мс (p=0,026). Пароксизмальна форма ФП частіше траплялася у групі без рецидиву (86  проти 73 %), що виявилося статистично значущим (p=0,022). Також кінцеводіастолічний індекс (КДІ) був значно вищим у групі пацієнтів без рецидиву (66,02±9,78 проти 59,56±4,05; p=0,023). Діаметр лівого передсердя мав тенденцію до більших значень у групі пацієнтів з рецидивом ((43,47±5,15) проти (41,77±4,64) мм; p=0,091). Індекс маси тіла мав тенденцію до вищих значень у групі без рецидиву ((30,35±5,78) проти (27,36±3,84) кг/м2; p=0,054), але різниця не досягла статистичної значущості.
Висновки. Пацієнти з ознаками більш вираженої інтраопераційної модифікації функції парасимпатичних гангліїв під час катетерної радіочастотної ІЛВ мали меншу кількість рецидивів аритмії за час контрольного спостереження (19,87±7,56) міс. Нижчі значення RMSSD у пацієнтів без рецидиву, особливо в ранні терміни після абляції, так само як і нижчі значення pNN50 через 12 міс, підтверджують зниження парасимпатичної активності порівняно з пацієнтами, в яких відбувся рецидив аритмії. Зміни ВСР можуть бути корисними для оцінки ефективності супутньої кардіонейроабляції під час проведення ІЛВ.