Предиктори 5-річного виживання хворих із хронічною серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від наявності в них цукрового діабету 2-го типу
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Мета роботи – визначити предиктори 5-річного виживання хворих із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) залежно від наявності в них цукрового діабету (ЦД) 2-го типу.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 490 історій хвороб пацієнтів, які спостерігалися у відділі серцевої недостатності в період з 2011 до 2018 р., з ХСН ІІ–ІV функціонального класу за NYHA, ФВЛШ ≤ 40 %, віком 40–80 років (медіана (квартилі) – 64 (56,00; 69,00) роки). Для аналізу даних усіх пацієнтів із ХСН зі зниженою ФВЛШ розподілили на дві групи: в І групу увійшли 338 (69 %) хворих без ЦД, ІІ групу становили 152 (31 %) пацієнти з діагностованим ЦД 2-го типу. Предметом дослідження були таблиці формату «2 × 2», де першим фактором обліку є смертність/виживання, а іншим (другим) фактором – ряд досліджуваних показників, зафіксованих ретроспективно до фіксації першого фактора. Досліджувані показники як дані обстеження хворих могли набувати значень кількісних, рангових, номінальних, дихотомічних тощо. Але до таблиці формату «2 × 2» в якості другого фактора досліджувані показники завжди залучалися після відповідного приведення до дихотомічного, альтернативного виду.
Результати та обговорення. У ході дослідження встановлена подібність більшості вивчених параметрів як маркерів прогнозу для обох груп (показники ремоделювання серця, ФВЛШ, добова мікроальбумінурія (МАУ), супероксиддисмутаза (СОД), холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ХСЛПВЩ), відносний вміст лімфоцитів у крові). Спільним для обох груп маркерів виявився циркулюючий інсулін, нижчий рівень якого асоційований з кращим прогнозом виживання, як у пацієнтів із ЦД 2-го типу, так і без нього. Маркерами гіршого прогнозу в пацієнтів без ЦД 2-го типу були параметри азотовидільної функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації, азот сечовини). Не мали достатньої предиктивної інформативності показники системного оксидантного стресу, ендотелійзалежної вазодилататорної відповіді та N-термінального фрагмента попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у групі пацієнтів із ЦД 2-го типу.
Висновки. Кількісними предикторами несприятливого прогнозу виживання впродовж 5 років у пацієнтів з ХСН зі зниженою ФВЛШ із супутнім ЦД 2-го типу та без такого є параметри ремоделювання серця, його систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ), рівень МАУ, маркер антиоксидантного стресу (СОД), рівень ХСЛПВЩ, вміст лімфоцитів крові та рівень циркулюючого інсуліну. Порівняно з пацієнтами із ЦД 2-го типу, пацієнти без такого характеризуються ширшим спектром предикторів несприятливого прогнозу довготривалого виживання, до яких, зокрема, належать показники азотовидільної функції нирок, маркери системного оксидантного стресу (мієлопероксидаза, цитрулін, сечова кислота), потокозалежна вазодилатаційна відповідь та рівень циркулюючого NT-proBNP. Визначені кількісні предиктори можуть бути використані при побудові алгоритмів індивідуального прогнозування перебігу ХСН зі зниженою ФВЛШ, які доцільно створювати окремо для пацієнтів із супутнім ЦД 2-го типу та без такого
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ключові слова:
Посилання
Беленков Ю.Н., Мареев В.Ю., Агеев Ф.Т. Хроническая сердечная недостаточность. Избранные лекции по кардиологии.– М.: Гэотар-Медиа, 2006.– С. 94–108; 165–192.
Воронков Л.Г. Пацієнт із ХСН в Україні: аналіз усієї популяції пацієнтів, обстежених у рамках першого національного зрізового дослідження UNIVERS // Серцева недостатність.– 2012.– № 1.– С. 8–13.
Гур’янов В.Г., Лях Ю.Є., Парій В.Д. та ін. Посібник з біостатистики. Аналіз результатів медичних досліджень у пакеті EZR (R–statistics) // Навчальний посібник.– Київ: Вістка, 2018.– 208 с.
Литаева Т.Ю. Хроническая сердечная недостаточность у больных сахарным диабетом 2-го типа: распространенность, особенности диагностики и лечения: Автореф. дис. канд. мед. наук. Оренбург.– 2011.– 26 с.
Реброва О.Ю. Статистический анализ медицинских данных. Применение пакета прикладных программ Statistica.– М.: МедиаСфера, 2002.– 312 с.
Рекомендації Асоціації кардіологів України з діагностики та лікування хронічної серцевої недостатності (2017).– Київ, 2017.– 68 c.
ADA 2018. Standards of Medical Care in Diabetes – 2018 // Diabetes Care.– 2018.– Vol. 41 (Suppl. 1). doi: 10.2337/dc18-S015.
Campbell P., Krim S., Ventura H. The Bi-directional Impact of Two Chronic Illnesses: Heart Failure and Diabetes – A review of the Epidemiology and Outcomes // Card. Fail. Rev.– 2015.– Vol. (1).– P. 8–10. doi: 10.15420/cfr. 2015.01.01.
Domanski M., Krause-Steinrauf H., Deedwania P. et al. The effect of diabetes on outcomes of patients with advanced heart failure in the BEST trial // J. Am. Coll. Cardiol.– 2003.– Vol. 42.– P. 914–922. doi: 10.1016/S0735-1097(03)00856-8.
Jin Joo Park. Epidemiology, pathophysiology, diagnosis and treatment of heart failure in diabetes // Diabetes Metab J.– 2021.– Vol. 45 (2).– P. 146–157. doi: 10.4093/dmj.2020.0282.
Kosiborod M., Inzucchi S., Spertus J. et al. Elevated admission glucose and mortality in elderly patients hospitalized with heart failure // Circulation.– 2009.– Vol. 119 (14).– P. 1899–1907. doi: 10.1161/CIRCULATIONAHA.108.821843.
Lee D., Austin P., Rouleau J. et al. Predicting mortality among patients hospitalized for heart failure: derivation and validation of a clinical model // JAMA.– 2003.– Vol. 290 (19).– P. 2581–2587. doi: 10.1001/jama.290.19.2581.
Lehrke M., Marx N. Diabetes mellitus and heart failure // Am. J. Med.– 2017.– Vol. 130 (6S).– P. 40–50. doi: 10.1016/j.amjmed.2017.04.010.
Levelt E., Rodgers C.T., Clarke W.T. et al. Cardiac energetics, oxygenation, and perfusion during increased workload in patients with type 2 diabetes mellitus // Eur. Heart J.– 2016.– Vol. 37.– P. 3461–3469. doi: 10.1093/eurheartj/ehv442.
Maisch B., Alter P., Pankuweit S. Diabetic cardiomyopathy – fact or fiction? // Herz.– 2011.– Vol. 36.– Р. 102–115.
Ponikowski P., Voors A., Anker S. et al. 2016 ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure: The Task Force for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure of the European Society of Cardiology (ESC) Developed with the special contribution of the Heart Failure Association (HFA) of the ESC // Eur. Heart J.– 2016.– Vol. 27 (27).– P. 128. doi: 10.1093/eurheartj/ehw128.
Targher G., Dauriz M., Laroche C. et al. ESC-HFA HF Long-Term Registry Investigators. In-hospital and 1-year mortality associated with diabetes in patients with acute heart failure: results from the ESC-HFA Heart Failure Long-Term Registry // Eur. J. Heart Fail.– 2017.– Vol. 19.– P. 54–65. doi: 10.1002/ejhf.679.
Tousoulis D., Oikonomou E., Siasos G., Stefanadis C. Diabetes mellitus and heart failure // Eur. Cardiol.– 2014.– Vol. 9 (1).– P. 37–42. doi: 10.15420/ecr.2014.9.1.37.