Зв’язок ST2 з результатом реваскуляризації та розвитком серцевої недостатності у хворих з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST

Анотація

Мета роботи – дослідити взаємозв’язок між рівнем біомаркера sST2 і ступенем відновлення епікардіального кровоплину та розвитком серцевої недостатності протягом 6 місяців у хворих з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) з елевацією сегмента ST після черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ).
Матеріали і методи. У дослідженні взяв участь 61 пацієнт з ГІМ з елевацією сегмента ST, 51 (83,6 %) чоловік та 10 (16,4 %) жінок, середній вік становив (59,85±10,01) року. Всім пацієнтам у першу добу захворювання визначали стандартні клініко-біохімічні показники, а також рівень sST2 імуноферментним методом із використанням набору реактивів Presage ST2 Assay, Critical Diagnostics (США). Пацієнти були поділені на дві групи залежно від ступеня відновлення кровоплину в інфарктозалежній артерії (TIMI): до першої групи (n=12) увійшли пацієнти з TIMI 0, I, II, до другої групи (n=49) – з TIMI III.
Результати та обговорення. Встановлено, що рівень sST2 статистично значуще вищий у перші години захворювання в групі з невідновленим або зниженим епікардіальним кровоплином (TIMI 0–II) після проведення ЧКВ (р=0,003). ROC-аналіз показав, що рівень sST2 більше ніж 34,2 нг/мл, визначений у перші години захворювання, є незалежним маркером несприятливої реваскуляризації (TIMI 0–II) у хворих на ГІМ з чутливістю 92,3 % та специфічністю 62,5 %; площа під кривою AUC становила 0,8 (95 % довірчий інтервал 0,651–0,873; р=0,001). Під час проведення уніваріантного (χ2=17,741; р=0,04) та мультиваріантного (χ2=9,293; р=0,004) логістичного аналізу sST2 виявився значним чинником несприятливого результату реваскуляризації епікардіальних судин (ІІ).
Висновки. sST2 тісно взаємопов’язаний зі ступенем відновлення епікардіального кровоплину в пацієнтів з ГІМ з елевацією сегмента ST і має важливе клінічне значення як діагностичний маркер.