Особливості перебігу періопераційного періоду в пацієнтів з інфекційним ендокардитом, ускладненим внутрішньосерцевим абсцедуванням

Анотація

Мета роботи – представити результати хірургічного лікування внутрішньосерцевих абсцесів при інфекційному ендокардиті різної локалізації. 
Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізували 552 пацієнти із внутрішньосерцевими абсцесами, які ускладнювали інфекційний ендокардит, пролікованих у період з вересня 2000 року до серпня 2023 року. Ця когорта становила 10,8 % від усіх пацієнтів, у яких було діагностовано інфекційний ендокардит за цей період. Загальна група була поділена на чотири підгрупи залежно від локалізації абсцесів та додаткову групу з фістулізацією абсцесів (абсцес кореня аорти (ARA), абсцес мітрального клапана (MVA), абсцес кореня аорти та мітрального клапана (AMA), фістула (F)). Усі пацієнти пройшли кардіохірургічне лікування з реконструкцією внутрішньосерцевих структур. 
Результати та обговорення. Збудник був ідентифікований у 272 (49,3 %) пацієнтів, з яких Staphylococcus spp. переважав у 157 (57,9 %) випадках і Enterococcus spp. – у 57 (21,03 %) випадках. Хірургічні втручання значно відрізнялися за складністю між групами. Час накладення аортального затискача був найменшим у групі MVA ((115,1±4,1) хв) і найбільшим у F ((157,9±7,2) хв). Тривалість штучного кровообігу варіювалася: максимальні показники спостерігалися у групі F ((236,9±11,1) хв), що свідчить про складність хірургії в цій групі. Штучна вентиляція легень тривала найдовше в пацієнтів AMA ((25,07±2,60) год). Хірургічні підходи при внутрішньосерцевих абсцесах демонструють різноманіття стратегій відновлення структур серця. Заміна аортального клапана була основною процедурою: 95,6 % (група ARA), 96 % (група AMA) і 95 % (група F). Реконструкція клапана проводилася рідше, лише у 5 % випадків. Автоперикардіальні латки застосовувалися у 95,6 % (група ARA) і 100 % (група F) для відновлення фіброзних кілець і стінок серця. Щодо мітрального клапана, то в групі MVA домінували операції з реконструкції (58,8 %), що підкреслює прагнення до клапанозбережних втручань. Утім у групах AMA та F частіше замінювали клапан (до 30,7 %), що пов’язано з тяжким пошкодженням тканин. Внутрішньолікарняна летальність протягом перших 30 днів після операції становила 2,3 %. Госпітальна летальність була найвищою у групі AMA (2,6 %) і найнижчою – у групі ARA (1,8 %). 
Висновки. Тактика хірургічного лікування внутрішньосерцевих абсцесів у пацієнтів з інфекційним ендокардитом є складним, але важливим етапом у кардіохірургії. Наш 23-річний досвід хірургічних втручань дав змогу досягти низької госпітальної летальності на рівні 2,3 %. Використання автоперикардіальних латок має беззаперечні переваги: ізоляція інфікованих зон від кровоплину, очікувана бактеріальна стійкість та необхідна міцність латки. Автоперикард є наріжним каменем у хірургічному відновленні внутрішньосерцевих структур, який забезпечує надійне та універсальне рішення для лікування внутрішньосерцевих абсцесів. Цей підхід сприяє довготривалій структурній стабільності та функціональному відновленню.