Зв’язок рівня інтерлейкіну-6 з клінічним перебігом гострої тромбоемболії легеневої артерії

Анотація

Мета роботи – дослідити можливий вплив рівня інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) на клінічний перебіг та ремоделювання правого шлуночка (ПШ) у хворих на гостру тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА).
Матеріали і методи. Обстежено 56 хворих з діагнозом гостра ТЕЛА, підтвердженим результатами мультиспіральної комп’ютерної томографічної ангіографії (МСКТ) легеневої артерії (ЛА), з визначеним рівнем ІЛ-6. Хворих розділили на дві групи: група 1 – з нормальним рівнем ІЛ-6 (менше ніж 5,9 пг/мл), група 2 – з підвищеним рівнем ІЛ-6 (більше ніж 5,9 пг/мл). Проаналізовано клініко-анамнестичні та лабораторно-інструментальні дані, проведено статистичний аналіз отриманих показників.
Результати та обговорення. Зіставивши групи залежно від рівня ІЛ-6, виявили, що в  групі 1 не зафіксовано жодного випадку з високим ризиком ТЕЛА (р=0,052), водночас спостерігали значно більшу частку хворих з помірно низьким ризиком ТЕЛА (р<0,05). Хворі групи 2 мали вищу частоту скорочень серця (ЧСС) (р=0,0006), нижчий систолічний артеріальний тиск (р=0,04) при госпіталізації, а також тенденцію до збільшення індексу маси тіла (ІМТ) (р=0,089). Крім того, в групі 2 середні рівні лейкоцитів (р=0,046), D-димеру (р=0,007), С-реактивного протеїну (СРП) (р=0,004) були вищими, а рівень лімфоцитів (р=0,008) нижчим, ніж у групі 1, та спостерігали тенденцію до підвищення рівнів нейтрофілів (р=0,07) та креатинфосфокінази МВ-фракції (КФК МВ) (р=0,89) у групі 2. За даними ультра­­звукового дослідження в групі 2 спостерігали більшу частоту тромбозу вен нижніх кінцівок (р=0,003), статистично значущо більший розмір ПШ (р=0,02), тенденцію до збільшення розміру правого передсердя (ПП) та рівня систолічного тиску в ЛА (р=0,068). Аналіз даних МСКТ ЛА показав більшу дилатацію лівої ЛА (р=0,0297) та зростання показника ПШ/ЛШ (р=0,0072) у групі 2. Кореляційний аналіз виявив зворотний зв’язок рівня ІЛ-6 із рівнем сатурації (SpO₂) (р=0,03) та лімфоцитів (р=0,0065), прямий зв’язок із ЧСС (р<0,001), величиною ПШ/ЛШ (р=0,046), рівнем тропоніну І (р=0,014), D-димеру (р=0,026), лейкоцитів (р=0,026), нейтрофілів (0,038) та глюкози (0,016), а також тенденцію до зв’язку рівня ІЛ-6 з розміром ПШ за даними ехокардіографії (ЕхоКГ) (р=0,07) та рівнем КФК МВ (р=0,086). За даними ROC-аналізу дилатація ПШ пов’язана з рівнем ІЛ-6 понад 7,65 пг/мл, з чутливістю 90 %, специфічністю 50 %.
Висновки. Підвищення ІЛ-6 частіше трапляється у хворих похилого віку, хворих із тромбозом вен нижніх кінцівок, тахікардією, гіпотензією та з більшим ризиком несприятливого перебігу в госпітальному періоді. В  групі 2 спостерігають вищий рівень інших маркерів запалення (лейкоцитів, СРП), більші розміри ПШ, вищий рівень тиску в ЛА за даними ЕхоКГ та більше відношення розмірів ПШ/ЛШ згідно з результатами МСКТ. Встановлено прямий зв’язок між рівнем ІЛ-6 та ЧСС, рівнем тропоніну І, D-димера, відношенням ПШ/ЛШ та зворотний – із сатурацією та рівнем лімфоцитів за даними кореляційного аналізу. Багатофакторний регресійний аналіз встановив незалежний зв’язок рівня ІЛ-6 з деякими лабораторними (КФК МВ, глюкоза крові) та ехокардіографічними показниками (ПП, кінцевосистолічний розмір лівого шлуночка, кінцевосистолічний і кінцеводіастолічний об’єми лівого шлуночка, фракція викиду лівого шлуночка). Визначений межовий рівень ІЛ-6, що супроводжується дилатацією ПШ, за даними ROC-аналізу.