Клінічна характеристика та рівень тривожних проявів у пацієнтів із серцевою недостатністю залежно від впливу соціально-побутових стресогенних чинників, асоційованих із воєнним станом

Анотація

Мета роботи – дослідження впливу потенційних стресогенних чинників, пов’язаних із воєнним станом, на базові рутинні клініко-інструментальні параметри та вираженість тривожних проявів у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Матеріали і методи. З метою оцінки потенційного впливу чинників, асоційованих із воєнним станом, на клініко-інструментальні та лабораторні показники пацієнтів із ХСН у період ІІІ–ІV квартали 2022 року – І–ІІ квартали 2023 року було обстежено 200 пацієнтів із клінічно маніфестованою ХСН ІІ–ІV функціональних класів за NYHA, що перебували на стаціонарному лікуванні на базі відділу серцевої недостатності. Діагноз серцевої недостатності визначили згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів 2021 року із залученням даних загальноклінічного обстеження, електрокардіографії, ехокардіографії та рутинних лабораторних тестів. Окрім зазначеного, пацієнтам проводили стандартизоване опитування за двома анкетами, а саме – за оригінальною анкетою загального тягаря впливу воєнного стану та за стандартною анкетою тривожності/депресії HADS.
Результати та обговорення. Отримані результати засвідчили насамперед високий рівень тривожності, який відповідав клінічно значущому (≥ 11 балів за шкалою HADS) в тих пацієнтів, що зазнавали різного потенційно стресогенного впливу (фактично внутрішньо переміщеної особи (ВПО) – період перебування в зоні бойових дій, розлука з близькими, нещодавній період відсутності доступу до медичної допомоги та/або ліків). Досвід тривалої відсутності доступу до медичної допомоги асоціювався також зі статистично значущо вищим порівняно з іншими пацієнтами рівнем С-реактивного протеїну та статистично значущо нижчою відносною кількістю лімфоцитів у крові. Пацієнти з досвідом неможливості придбання ліків вирізнялися відповідно вищим рівнем тривожності та меншою (на межі статистичної значущості) відносною кількістю лімфоцитів у крові. Використана нами оригінальна шкала АВВС, що інтегрує основні, пов’язані з різними аспектами воєнного стану побутові стресогенні чинники, могла б надалі досліджуватися як допоміжний інструмент у фаховій оцінці психологічного стану пацієнтів. Не було виявлено залежності основних клініко-інструментальних показників пацієнтів від впливу потенційно стресогенних чинників. Можна припустити, що реалізація впливу останніх на базові клінічні характеристики пацієнтів і на клінічний прогноз є інерційним процесом, темп якого може визначатися подальшою персистенцією потенційно стресогенного впливу.
Висновки. В пацієнтів із ХСН та фактичним статусом ВПО була статистично значущо вища сума балів за анкетою загального тягаря впливу воєнного стану (АВВС) порівняно з іншими пацієнтами з ХСН (р<0,0001). Пацієнти з досвідом перебування в зоні бойових дій, а також пацієнти, що перебували у тривалій розлуці з родичами, мають високий рівень тривожності, що відповідає визначенню останньої як клінічно значущої – відповідно 15,5 проти 8,0 балів (р=0,009) та 13,0 проти 8,0 балів (р=0,008) – порівняно з іншими пацієнтами. Пацієнти з ХСН з досвідом відсутності медичної допомоги характеризувалися високим рівнем тривожності (12,0 балів за шкалою HADS проти 8,0 в інших пацієнтів, р=0,008), статистично значущо вищим рівнем С-реактивного протеїну ((13,4±10,10) проти (8,6±11,6) 
мг/мл в інших пацієнтів, р=0,03) та нижчим відносним вмістом лімфоцитів у периферійній крові порівняно з іншими пацієнтами ((17,8±6,6) проти (21,0±7,9)·109/л відповідно, р=0,03). Подібні ж відмінності, за винятком рівнів С-реактивно­­го протеїну, спостерігали в групах пацієнтів, що пережили період відсутності доступу до приймання ліків.