Негативний вплив поєднання гострого інфаркту міокарда, активного COVID-19 та факторів, асоційованих із воєнним часом, на особливості віддаленого післяінфарктного періоду

Анотація

Мета роботи – виявити маркери довготривалого серцево-судинного ризику у хворих з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) у поєднанні із активним COVID-19 і стресогенними обставинами воєнного часу та оцінити вплив цих факторів на особливості віддаленого післяінфарктного періоду.
Матеріали і методи. Було обстежено 160 хворих із ГІМ (середній вік – 64 роки, чоловіків було 78 %), з них одна частина хворих (n=80) проходили лікування до пандемії COVID-19 та становили групу контролю, друга частина (n=31) – під час пандемії і активну супутню інфекцію SARS CoV-2; третя частина (n=49) – на тлі воєнного стану в Україні і не мали активного COVID-19. Усі хворі пройшли стандартне госпітальне лікування відповідно до чинних рекомендацій (із відповідним клініко-лабораторним обстеженням). У дослідження не залучали хворих, які померли в стаціонарі. Надалі за всіма хворими досліджуваних груп спостерігали упродовж 2 років. Відзначали випадки смерті, значущі серцево-судинних події, а також комбіновану кінцеву точку «смерть або серцево-судинні події».
Результати та обговорення. Виявлено, що у хворих, які мали супутній COVID-19, спостерігалась вища частота віддаленої смерті (19,4 проти 7,5 % в групі контролю, p=0,1), тоді як у хворих із ГІМ під час воєнного стану найвищою була частота нефатальних подій (46,9 проти 27,5 % в групі контролю, p<0,05). Значущими маркерами віддаленого серцево-судинного ризику у хворих на ГІМ з активним COVID-19 був відносний рівень лімфоцитів (> 15 % на першу добу ГІМ, > 18 % на 5–10-ту добу), а також шкала, що містила показники відносного рівня лімфоцитів протягом госпітального періоду, рівня загального білірубіну та холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) на першу добу (чутливість 91,7 %, специфічність 87,5 %, p<0,001). У хворих із ГІМ під час воєнного стану віддалений ризик можна було передбачати за шкалою, що складається з кількості лейкоцитів, рівня гемоглобіну та відсотка негомогенності тромбоцитів за розміром на першу добу ГІМ та відсотка лімфоцитів і рівня глюкози на 5–10-ту добу ГІМ, а також з факторів коронарного стентування та призначення тикагрелору в стаціонарі, наявності > 2 значущих (> 70  %) або загалом > 3 коронарних стенозів (чутливість 76,2 %, специфічність 95 %, p<0,001).
Висновки. У хворих на ГІМ фактор активного COVID-19 сприяє збільшенню частоти віддаленої смерті, тоді як фактор воєнного часу підвищує віддалений ризик внаслідок нефатальних серцево-судинних подій. Цей вплив асоціюється з дезадаптивними змінами запальної та стресової відповіді організму людини на інфарктне пошкодження, що відображається у специфічних клініко-лабораторних порушеннях, які (на відміну від відомого раніше маркера нейтрофільно-лімфоцитарного співвідношення) дають змогу індивідуалізовано оцінити довготривалий ризик у цих хворих.